Генератора будова: Електричний генератор — Вікіпедія – Автомобільний генератор змінного струму — Вікіпедія

Содержание

Автомобільний генератор змінного струму — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Generator-auto2.jpg

На сучасних автомобілях установлюються трифазні генератори змінного струму з випрямлячами на кремнієвих діодах.

Статор[ред. | ред. код]

Статор (3) виготовляють у вигляді кільця з окремих сталевих пластин, ізольованих одна від одної лаком. На його внутрішній поверхні є обмотка, яку розподілено на три фази, розташовані під кутом 120° одна відносно одної. Кожна фаза утворюється з шести котушок. Котушки однієї фази з’єднані між собою послідовно, а групи котушок — зіркою, тобто одні кінці трьох груп з’єднані між собою, а інші — виводяться в коло.

Ротор[ред. | ред. код]

Ротор складається з вала, втулки, на якій встановлена обмотка збудження, і шести пар полюсів, що створюють магнітне поле. На валу ротора встановлено два контактних кільця (11) , через які в обмотку збудження подається електричний струм. По контактних кільцях ковзають мідно-графітові щітки. Ротор обертається в шарикових підшипниках

(9), установлених у кришках (8) статора.Задля запобігання перегріву у генератор встановлюють вентилятор (10). Генератор кріпиться до двигуна за допомогою нижнього кронштейна та верхньої натяжної планки з лівого або з правого боку.

Випрямляч[ред. | ред. код]

Для випрямлення змінної напруги в корпусі генератора вмонтовано 6 кремнієвих діодів, по 2 на кожну фазу. У деяких моделях генераторів ще встановлюють паралельно до діодів конденсатор.

Після вмикання запалювання струм від акумуляторної батареї надходить в обмотку збудження, встановлену на роторі генератора. Під час обертання ротора його магнітний потік перетинає витки обмоток статора, й у них індукується змінний струм, який потім випрямляється й подається в зовнішнє коло. Коли напруга, яку виробляє генератор, перевищуватиме напругу акумуляторної батареї, струм від генератора піде на заряджання батареї та живлення інших споживачів системи електрообладнання. В обмотку збудження генератора в цей час струм також надходить від генератора, а не від акумуляторної батареї.

Напруга генератора зі збільшенням частоти обертання колінчастого вала двигуна і зв’язаного з ним ротора генератора зростає й може досягти значення, за якого порушується нормальна робота всіх приладів електрообладнання. Для підтримання напруги генератора в певних межах на автомобілях у кришку генератора (здебільшого з боку контактних кілець) вбудовано інтегральний нерозбірний регулятор напруги (7). Всі елементи регулятора змонтовано на металевій основі, залито герметиком і закрито кришкою. Для з’єднання з генератором регулятор має два виводи у вигляді жорстких пластин. Мінусовий затискач виведено через корпус регулятора на масу генератора. Конструкція щіткотримача й кришки така, що обидві щітки генератора ізольовано від маси.

У разі збільшення частоти обертання ротора, коли напруга генератора перевищить 13,5… 14,5 В, за допомогою регулятора напруги припиняється надходження струму в обмотку збудження ротора. Внаслідок цього напруга генератора спадає, регулятор знову пропускає струм в обмотку збудження, й процес повторюється. Завдяки великій частоті перебігу цього процесу напруга генератора залишається практично сталою в межах 13,5… 14,5 В. Коли частота обертання колінчастого вала двигуна велика й напруга генератора нижча від 14…15 В, струм в обмотку збудження надходить, минаючи додатковий резистор (опір). Коли напруга генератора підвищиться до 14… 15 В, резистор умикається в коло обмотки збудження, внаслідок чого її опір збільшується, зменшуються сила струму в ній і створюване ним магнітне коло. Як наслідок, знижується напруга генератора, додатковий резистор вимикається, після чого процес повторюється.

Завдяки періодичному вмиканню додаткового резистора в коло обмотки збудження її вимиканню його напруга генератора підтримується сталою в заданих межах незалежно від частоти обертання колінчастого вала двигуна. Вона визначається співвідношенням часу замкненого й розімкненого станів контактів регулятора напруги (вібраційний регулятор) або відкритого й закритого станів транзистору (транзисторний регулятор).

Генератор змінного струму — Вікіпедія

Генератор змінного струму — система з нерухомого статора (складається зі сталевого осердя та обмотки) і ротора (електромагніт із сталевим осердям), який обертається всередині нього.

Генератор змінного струму: Inductor — ротор, Inducido — статор (ісп.)

Генератор змінного струму, є електричним генератором, який перетворює механічну енергію (вітру, пари під тиском, рухомої води, двигуна внутрішнього згоряння, електродвигуна, сили людини) на електричну, у вигляді змінного струму.

Трифазний синхронний генератор (з’єднання обмоток — «зіркою»)

Крізь два контактних кільця, до яких притиснуто ковзні контакти-щітки, проводиться електричний струм. Електромагніт створює магнітне поле яке обертається з кутовою швидкістю обертання ротора, та збуджує в обмотці статора, електрорушійну силу (ЕРС).

Щоби ротор обертався і створював магнітне поле, яке викликає у статорі ЕРС індукції, йому треба надавати енергію. В електростанціях, ротор може обертатися за допомогою: стисненої пари (ТЕС та АЕС), рухомої води (ГЕС, Припливні електростанції) чи сили вітру (Вітрові електростанції).

Генератори на електростанціях, що обертаються паровими турбінами, називаються турбогенераторами, керовані гідротурбінами — гідрогенераторами а приведені вітром — вітрогенераторами. Великі трифазні генератори змінного струму частотою 50 або 60 (для США, Канади, Японії та деяких інших країн) Гц, на електростанціях виробляють більшу частину електроенергії у світі, яка розподіляється електричними мережами.

Для живлення бортової мережі на сучасних (станом на початок 2000 років) літальних апаратах, найчастіше використовуються генератори змінного струму частотою 400 герц.

Генератори змінного струму простої будови, були відомі ще з відкриття електромагнітної індукції у 1830-х роках. Обертові генератори, природно, виробляли змінний струм, але, оскільки від нього на той час, було мало користі, він зазвичай, перетворювався на постійний струм завдяки використанню колектора. Перші машини були розроблені піонерами — винахідниками, такими як Майкл Фарадей та Іполіт Піксі. Фарадей винайшов «обертовий прямокутник», робота якого була гетерополярною — кожен активний провідник проходив послідовно крізь області, де магнітне поле перебувало у протилежних напрямках. Лорд Кельвін і Себастьян Ферранті також, розробили ранні генератори, які виробляли частоти від 100 до 300 Гц.

Наприкінці 1870-х років, з’явилися перші великі електричні системи з центральними станціями генерації, для живлення дугових ламп, використовуваних задля освітлення цілих вулиць, фабричних дворів або внутрішніх складів. Деякі з них, такі як лампи Яблочкова, введені 1878 року, краще працювали на змінному струмі, тож розвиток цих ранніх систем

Робітники позують з генератором Westinghouse на Еймському гідроелектроагрегаті, 1891 року. Ця електромашина виробляла 3000 вольт, 133 герца, однофазного змінного струму, а подібна машина у 3 милях, була використана як електродвигун змінного струму.

вироблення (генерації) змінного струму, став вперше супроводжуватися використанням слова «генератор змінного струму». Подача напруги потрібного рівня, від генераторних станцій у цих перших системах, залежала від спритності інженера. 1883 року Ganz Works винайшов генератор сталої напруги, який міг би виробляти задану вихідну напругу незалежно від значення дійсного електричного навантаження.

Впровадження трансформаторів у середині 1880-х років, призвело до ширшого використання змінного струму та застосування генераторів, потрібних для його виробництва. Після 1891 року, було запроваджено багатофазні генератори для подачі струмів з декількома різними фазами. Пізніше, були розроблені генератори змінного струму для різних частот — від шістнадцяти до ста герц, для використання їх з дуговим освітленням, лампами розжарення й електродвигунами. Спеціалізовані радіочастотні генератори, такі як генератор Alexanderson, були розроблені як довгохвильові радіопередавачі під час Першої світової війни і діяли на декількох високошвидкісних радіотелефонних станціях перш ніж їх замінили передавачі з вакуумною трубкою.

У провіднику, котрий рухається відносно магнітного поля, розвивається електрорушійна сила (ЕРС) (Закон Фарадея). Ця ЕРС, змінює полярність у разі руху під протилежними магнітними полюсами (північ — південь). Як правило, обертовий магніт,

До трифазного генератора, приєднано трифазне навантаження

званий ротором, повертається у межах нерухомого набору провідників (обмоток), намотаних у котушках на сталевому осерді, званому статором. Магнітне поле перетинає провідники, та створює індуковану ЕРС (електрорушійну силу), оскільки механічний привод, змушує ротор обертатися.

Обертове магнітне поле, виробляє (індукує) змінну напругу в обмотках статора. Оскільки струми у цих обмотках, змінюють напрямок відповідно до положення ротора, генератор називається синхронним.

Магнітне поле ротора може бути створено або постійними магнітами або електромагнітним полем котушок. В автомобільних генераторах використовується обмотка ротора, яка дозволяє підтримувати рівень напруги, що виробляється генератором, шляхом зміни струму в обмотці збудження ротора. Машини з постійними магнітами, не мають втрат через струм намагнічування у роторі, але обмежені за розміром, через вартість і вагу матеріалу магніту. Оскільки постійне магнітне поле стале, напруга на виході, змінюється безпосередньо зі швидкістю обертання генератора. Безщіткові генератори змінного струму, зазвичай більші, за ті, які використовуються в автомобілях.

Автоматичний пристрій контролю напруги, керує потоком поля для підтримання постійної вихідної напруги. Якщо, через збільшення споживання виробленої електроенергії, вихідна напруга від нерухомих обмоток якоря падає, в обертові котушки магнітного поля, від регулятора напруги (VR), подається більший струм. Це підсилює магнітне поле навколо котушок ротора, що викликає вищу напругу в обмотках якоря. Таким чином, вихідна напруга повертається до початкового значення.

Генератори, які використовуються на центральних електростанціях, також керуються польовим струмом (струмом збудження), щоби регулювати реактивну потужність і допомагати врівноважувати енергосистему від наслідків

Схема простого генератора з обертовим магнітним осердям (ротором) та нерухомою обмоткою (статором).

короткочасних збоїв. Найчастіше, існує три набори обмоток статора, фізично зрушених так, що обертове магнітне поле, створює трифазний струм, зміщений на одну третину періоду один відносно одного.

Вихідна частота генератора залежить від кількості полюсів та кількості обертів. Швидкість, яка відповідає певній частоті, називається синхронною, для цієї частоти.

Статор збирається з окремих ізольованих один від одного, сталевих листів. На внутрішній поверхні статора є пази, куди вкладаються дроти обмотки статора генератора.

Ротор виготовляється, як правило, зі суцільної сталі, а полюсні наконечники магнітних полюсів ротора, збираються з листової шихтованої сталі. Під час обертання, між статором і полюсними наконечниками ротора, є найменший зазор, для створення найбільш можливої магнітної індукції. Геометрична форма полюсних наконечників підбирається такою, щоби вироблений генератором струм, був якнайбільше близький до синусоїдального.

Генератори можуть бути класифіковані за: способом збудження, кількістю фаз, типом обертання, видом охолодження й їх застосуванням.

За збудженням[ред. | ред. код]

Існує два основних способи створення магнітного поля, яке застосовується у генераторах: з використанням постійних магнітів, які створюють власне стале магнітне поле, або за допомогою польових котушок. Генератори, де застосовують постійні магніти, називаються магнето.

В інших генераторах, намотані польові котушки, утворюють електромагніт для створення обертового магнітного поля.

Пряме збудження генератором постійного струму[ред. | ред. код]

Цей спосіб збудження, засновано на застосуванні меншого генератора постійного струму (DC), закріпленого на тому ж валу з основним генератором змінного струму. Генератор постійного струму, створює невелику кількість електрики, достатню для збудження польових котушок приєднаного генератора змінного струму, задля вироблення електроенергії. Одним із представників цієї системи, є вид генератора змінного струму, який використовує постійний струм від електричного акумулятора для початкового збудження під час запуску, після чого генератор переходить на самозбудження.

Трансформація і випрямлення[ред. | ред. код]

Цей спосіб засновано на залишковому магнетизмі, збереженому у сталевому осерді, для створення слабкого магнітного поля, що дозволило-б викликати невелику напругу. Ця напруга використовується для збудження котушок магнітного поля, генератора змінного струму, задля вироблення більшої напруги під час його нарощування. Після початкового наростання напруги змінного струму, поле створюється випрямленою напругою від власне, генератора.

Безщіткові генератори змінного струму[ред. | ред. код]

Безщітковий генератор змінного струму, складається з двох генераторів, побудованих на одному валу. Менші

безщіткові генератори, можуть виглядати як один пристрій, але на великих версіях, дві частини легко визначаються. Більшим з двох складників, є головний генератор змінного струму, а менший — збудник. Збудник має нерухомі польові котушки й обертовий статор (силові котушки). Головний генератор змінного струму, має протилежну будову з обертовим полем і нерухомим статором. Мостовий випрямляч, званий обертовим випрямним вузлом, встановлено на роторі. Тут не використовуються ні щітки, ні кільця ковзання, що зменшує кількість зношуваних частин. Головний генератор має обертове магнітне поле, як описано вище, і нерухомий статор (обмотки вироблення електроенергії).

Зміна сили струму крізь котушки збудження, змінює трифазну напругу на виході збудника. Цей струм, випрямляється за допомогою обертового випрямного вузла, встановленого на роторі, а підсумкова постійна напруга, впливає на обертове магнітне поле основного генератора, отже, й на вихідну напругу генератора. Підсумком всього цього є те, що невеликий струм збудника, побічно впливає на вихідну напругу головного генератора.

За кількістю фаз[ред. | ред. код]

Іншим способом класифікації генераторів, є кількість фаз їх вихідної напруги. Вихід може бути однофазним або багатофазним. Найчастіше, зустрічаються трифазні генератори, але багатофазні генератори можуть бути: двофазними, шестифазними і більше.

Види охолодження[ред. | ред. код]

Більшість генераторів змінного струму, примусово охолоджуються навколишнім повітрям крізь кожух, приєднаним вентилятором на тому ж валу, котрий приводить у дію генератор. У таких транспортних засобах, як транзитні автобуси, велике навантаження на електричну систему, може потребувати більшої генераторної установки з мастильним охолодженням. У морських застосуваннях, крім того, використовується водяне охолодження. Дорогі автомобілі, також можуть мати охолоджувальні водою генератори для забезпечення високих вимог до електричної системи; додаткова вартість придбання та обслуговування, не є продажним зобов’язанням у цьому розділі ринку.

Генератори дизельних електровозів[ред. | ред. код]

У більш пізніх дизельних електровозах, первинний дизельний двигун, приводить генератор змінного струму, який забезпечує електроенергією тягові двигуни (змінного або постійного струму).

Тяговий генератор, зазвичай має вбудовані кремнієві діодні випрямлячі для живлення тягових двигунів з постійною напругою до 1200 вольт (пряме використання постійного струму), або загальної шини інвертора (тяга змінного струму, коли постійний струм, спочатку перетворюється, до трифазного змінного).

Перші дизельні електровози і багато з тих, які все ще знаходяться в роботі, використовують генератори постійного струму, оскільки кремнієвою силовою електронікою, легше керувати швидкістю тягових двигунів постійного струму (для керування швидкістю обертання двигуна змінного струму, треба використовувати перетворювачі частоти — інвертори). У більшості з них, було два генератори: один — задля вироблення струму збудження для більшого, основного (силового) генератора.

Морські генератори[ред. | ред. код]

Морські генератори, які використовуються на яхтах, подібні до автомобільних генераторів з відповідним пристосуванням до солоної води. Морські генератори повинні бути вибухозахищеними, щоби іскріння щіткових контактів, не запалило вибухонебезпечні газові суміші у приміщенні машинного відділення. Вони можуть бути 12 або 24 — вольтовими, залежно від типу встановленої системи. Великі морські дизелі, можуть мати два або більше генераторів змінного струму, щоби впоратися з великим споживанням електроенергії, сучасною яхтою. В одиничних колах генератора, потужність може бути розподілено між стартовою батареєю двигуна, та бортовою батареєю (або батареями) з використанням розрядного діода (ізолятор батареї) або реле, чутливого до напруги.

1.http://riowang.com/2015/09/abraham-ganz-at-hindukush.html

2.https://books.google.com.ua/books?id=jdk7AAAAMAAJ&redir_esc=y

3.https://www.worldstandards.eu/electricity/plug-voltage-by-country/

4.https://books.google.com.ua/books?id=31O4upzTHQwC&pg=PA39&dq=In+1891+Telluride+westinghouse+induction+motor&hl=en&sa=X&ei=Qc3PUP-ZA—n0AHah5HwBA&sqi=2&redir_esc=y#v=onepage&q=In%201891%20Telluride%20westinghouse%20induction%20motor&f=false

5.http://legacy.historycolorado.org/sites/default/files/files/Researchers/ColoradoMagazine_v49n3_Summer1972.pdf

6.http://ethw.org/Milestones:Ames_Hydroelectric_Generating_Plant,_1891

22. Призначення, будова і робота генератора змінного струму. Призначення і принцип дії регулятора напруги.

Генератор є основним джерелом електричної енергії і служить для живлення споживачів під час роботи двигуна і заряду акумуляторної батареї. На досліджуваних автомобілях установлюють генератори змінного струму.

Генератор змінного струму складається зі статора, ротора, двох кришок і вентилятора. Статор набирають із листів електротехнічної стали, ізольованих друг від друга лаком; це зроблено для зменшення втрат на вихревий струм. На внутрішній поверхні статора є пази, у які вкладають котушки, розділені на три групи по шість штук у кожній. Котушки в групі сполучені між собою послідовно, а групи котушок — зіркою. Одним кінцем усі три групи сполучені між собою, а другі кінці кожної групи виведені до випрямляча.

Ротор генератора складається з електромагніту, що має шість пар дзьобоподібних полюсів на сталевому валу. Усередині осердь полюсів розміщена обмотка збудження, кінці якої припаяні до двох мідних контактних кілець. До кілець притискаються щітки, установлені в щіткотримачах.

При включеному запалюванні обмотка збудження живиться від акумуляторної батареї постійним струмом, створюючи магнітне поле. Коли ротор обертається, під кожної котушкою статора проходить поперемінно північний і південний полюса ротора. Магнітний потік, що проходить через виступи статора, змінює свій напрямок і розмір, індукуючи при цьому в обмотках статора ЕРС, що змінюється по величині і напрямку. Трифазний струм, що індукується в обмотках статора підводиться до випрямляча, що складається із шести кремнієвих діодів, зібраних усередині задньої кришки генератора. Випрямляч служить для випрямлення трифазного змінного струму в постійний. На генераторі є три виводи: один із них позитивний (+), другий шунт (Ш) і третій виведений на масу (-).

Для підтримання постійної напруги, яка може змінюватися із зміною частоти обертання ротора генератора служить реле-регулятор.

Регулятор складається з металевої основи, на який наклеєно інтегральний регулюючий устрій і жорсткі виводи з фольгованого гетинаксу. Робота інтегральних регуляторів полягає в тому, що в момент перевищення напруги вище розрахункового коло обмотки збудження переривається, що призводить до зниження напруги генератора і замиканню кола обмотки збудження.

Цей процес відбувається з великою частотою і практично напруга генератора залишається постійною.

23. Призначення, будова і робота стартера автомобіля зил-4314-10. Правила користування стартером.

Привід стартера, який передає крутний момент від якоря колінчастому валу двигуна, складається з муфти вільного ходу і шестерні. Ці деталі можна переміщувати по шліцах вала якоря стартера за допомогою важеля.

Тягове реле встановлюють на корпусі стартера. Воно має котушку з двома обмотками і порожнисте осереддя, в яке може втягуватися стальний якір, з’єднаний сергою і пальцем з важелем привода стартера.

Стартер кріплять болтами до картера маховика двигуна, у вікно якого входить виступаюча частина кришки корпусу стартера.

Стартер призначений для обертання колінчастого вала під час запуску двигуна. Він являє собою електродвигун постійного струму з послідовним або змішаним вмиканням обмотки збудження. Такі двигуни розвивають великий крутний момент на початку обертання якоря.

У стальному корпусі закріплено чотири стальних полюсних осереддя, на кожному з яких встановлено котушку обмотки збудження. Між полюсними осердями розміщено якір, підшипниками вала якого є втулки, запресовані в отвори кришок і корпусу та пластини. В пази осереддя якоря, складеного з пластин трансформаторної сталі, вмонтована обмотка, що має окремі секції, кінці яких припаяні до ізольованих одна від одної мідних пластин колектора. До колектора притиснуто чотири щітки. Дві щітки ізольовані від маси, а дві інші — з’єднані з нею.

Коли водій поверне ключ у замку запалення, то в обмотці додаткового реле піде струм від акумуляторної батареї. Осереддя реле, намагнічуючись, притягує якір і замикає контакти цього реле, в коло акумуляторної батареї вмикаються обмотки тягового реле. Магнітне поле цих обмоток втягує якір, який повертає важіль привода стартера на осі і переміщує муфту вільного ходу і шестерню до зчеплення останньої із зубчастим вінцем маховика. В кінці ходу якір за допомогою контактного диска з’єднує затискачі, внаслідок чого обмотки стартера вмикаються в коло батареї. Одночасно із затискачем з’єднується через контакти затискач КЗ додаткового реле, тому вимикається (коротке замикання) додатковий резистор котушки запалювання.

Коли струм проходитиме через обмотку збудження, то між полюсними осердями стартера утвориться сильне магнітне поле, що взаємодіє з провідниками обмотки якоря, по якій також іде струм, і якір починає обертатися. За допомогою шестерні і зубчастого вінця маховика якір обертає колінчастий вал двигуна.

Як тільки двигун почне працювати і частота обертання його колінчастого вала зростатиме, вінець маховика обертатиме зчеплену з ним шестерню привода стартера з частотою, яка в кілька разів перевищує частоту обертання вала стартера. Проте обертання шестерні не передається валу якоря, оскільки муфта вільного ходу допускає вільне обертання шестерні відносно вала в напрямі обертання якоря (дає можливість шестерні обгонити вал).

Надійний запуск двигуна можливий , якщо колінчастий вал обертається із частотою:

-для карбюраторного двигуна – 60-80 об\хв

-для дизельного – 200-250об\хв

Генератор постійного струму — Вікіпедія

Схематично показано спосіб роботи колектора і приєднання до якірних обмоток. Всі складники, крім вугільних щіток з позначенням S і M, обертаються. Діаграма нижче показує напругу, яку можна отримати. На кресленні також показано обмотки ротора, виконані у вигляді кільця Гремма, що з’явилися через багато років після першого комутатора Hippolyte Pixii.

Генера́тор пості́йного стру́му — електрична машина постійного струму (генератор), що перетворює механічну енергію на електричну.

Генератор постійного струму – це електрична машина, котра виробляє напругу постійної величини.

Дія генератора постійного струму ґрунтується на явищі електромагнітної індукції: збудженні змінної електрорушійної сили (ЕРС) в обмотці ротора (якоря), під час його обертання в основному магнітному полі, створюваному обмоткою збудження на полюсах. Обмотка ротора з’єднана з колектором (механічним перетворювачем змінної ЕРС на постійну напругу), по пластинах якого ковзають контактні щітки, які приєднують обмотку до зовнішнього електричного кола. Розрізняють генератори постійного струму з незалежним збудженням (від стороннього джерела струму) і з залежним збудженням (самозбудженням), зумовленим залишковим магнетизмом у станині й полюсах. Потужність генераторів постійного струму — від кількох ват до десятків тисяч кіловат, напруга — від одиниць до сотень і тисяч вольт. ККД їх, за повного навантаження — від 0,7 (малопотужні генератори) до 0,96 — генератори великої потужності. Генератори постійного струму застосовують для живлення електродвигунів постійного струму, у зварювальних пристроях, електричних установках літаків, тепловозів, автомобілів, у пристроях автоматики (мікрогенератори постійного струму), для електролізу тощо.

Спосіб роботи генератора постійного струму[ред. | ред. код]

Якщо до кінців петлі провідника, всередині якої обертається постійний магніт, приєднати навантаження, то в ній потече змінний струм. Станеться це тому, що полюси

Зображення принципу роботи генератора

магніту міняються місцями. На цьому ефекті засновано принцип роботи генераторів змінного струму, які є братами-близнюками машин постійного струму.

Вся хитрість, завдяки якій отримується струм який не змінює напрямку, полягає в тому, щоби встигати перемикати точки приєднання навантаження з тією ж швидкістю, з якою обертається магніт. Здійснити це завдання може тільки колектор – особливий пристрій, котрий складається з декількох струмопровідних секторів, розділених діелектричними пластинами. Він закріплюється на якорі електричної машини і обертається синхронно з ним.

Знімання електричної енергії з якоря здійснюється щітками – підпруженими шматочками графіту, який має високу електропровідність і низький коефіцієнт тертя ковзання. В ту мить, коли струмопровідні сектори колектора міняються місцями, індукована ЕРС стає нульовою, але змінити знак вона не встигає, оскільки щітку вже передано струмознімальному сектору, приєднаному до іншого кінця провідника.

У підсумку, на виході пристрою виходить пульсова напруга однієї величини. Щоб згладити пульсацію напруги, використовується кілька якірних обмоток. Чим їх більше, тим менше кидки напруги на виході генератора. Кількість струмознімальних секторів на колекторі завжди вдвічі більше, ніж обмоток якоря.

Знімання виробленої напруги з обмотки якоря, а не статора, є корінною відмінністю машини постійного струму від генератора змінного струму. Це ж зумовило і їх істотну ваду: втрати на тертя між щітками і колектором, іскріння та нагрівання.

Як і будь-яка електрична машина, генератор постійного струму, складається з якоря і статора.

Якір збирається зі сталевих пластин з поглибленнями, в які вкладаються обмотки. Їх кінці приєднуються до колектора, який складається з мідних пластин, розділених діелектриком. Колектор, якір з обмотками і вал електричної машини, після складання стають єдиним цілим.

Статор генератора є одночасно і його корпусом, на внутрішній поверхні якого закріплюється кілька пар постійних або електричних магнітів. Зазвичай використовуються електричні, сердечники яких можуть бути відлиті разом з корпусом (для машин малої потужності) або набрані з металевих пластин.

Також на корпусі передбачається місце для кріплення струмознімальних щіток. Залежно від кількості полюсів магнітів на статорі, змінюється і кількість графітових елементів. Скільки пар полюсів, стільки-ж і щіток.

Типи підключення електричних магнітів статора[ред. | ред. код]

Генератори постійного струму різняться за типом приєднання електричних магнітів статора. Вони можуть бути:

  • з незалежним збудженням;
  • паралельним;
  • послідовним.

За незалежного збудження, електричні магніти статора приєднуються до окремого джерела постійного струму. Зазвичай це робиться крізь реостат. Перевагою такої схеми, є можливість регулювання генерованої електричної потужності в широких межах. Вадою – потреба мати додаткове джерело живлення.

Інші два способи, є окремими випадками самозбудження генератора, яке можливо за невеликого залишкового магнетизму статора. За паралельного збудження генератора постійного струму, електромагніти статора живляться частиною виробленої напруги. Це найбільш поширена схема.

При послідовному збудженні коло електромагнітів вмикається послідовно з навантажувальним колом якоря. Величина струму, що протікає електромагнітами, істотно залежить від навантаження генератора. Тому така схема використовується тільки для увімкнення тягових двигунів постійного струму, які при гальмуванні переходять в режим генерації.

Застосовується і змішана схема приєднання обмотки збудження – паралельно-послідовна. Для цього на кожному полюсі електромагніту, повинно бути дві ізольовані обмотки (вмикаються послідовно та зазвичай, складаються всього з двох–трьох витків). Такі електричні машини застосовуються в тому разі, коли треба обмежити струм короткого замикання в навантаженні. Наприклад, у пересувних зварювальних агрегатах.

Наявність колекторно-щіткового вузла, істотно ускладнює будову електричної машини. Крім того, передача виробленої енергії крізь нього, здійснюється з великими втратами і фізичними навантаженнями. Тому, там де це можливо, машини постійного струму замінюють асинхронними генераторами з випрямлячем. Такими, наприклад, є всі автомобільні джерела електроенергії.

Генератори постійного та змінного струму

 Тема. Генератори постійного та змінного струму.

Мета.

 Формувати поняття «генератор», «якор», «статор», «ротор».

 Розвивати логічне мислення, пам’ять;

 Розглянути будову та призначення генераторів постійного та змінного струмів;

 Виховувати інтерес до предмету, культуру оформлення конспекту.

Тип урокуКомбінований.

Вид уроку.  Лекція з елементами бесіди. 

Демонстрації

Презентація «Генератори постійного та змінного струму»

Обладнання та наочність

Плакати, картки з опорними блок-схемами.  Формули.

План-схема уроку

Етапи уроку

Методи й форми роботи

Організаційний момент:

—               привітання;

—               перевірка присутності учнів;

—               повідомлення основних завдань уроку.

Актуалізація опорних знань

Бесіда з теми «Генератори постійного та змінного струму».

Мотивація навчальної діяльності:

 (створення проблемної ситуації).

(Див. додаток з опорними питаннями)

Вивчення нового матеріалу

(Сприймання й первинне осмислення нового матеріалу)

Пояснення з елементами евристичної бесіди.

(Див додаток з теорією)

Закріплення вивченого матеріалу

Бліц – опитування.

(питання у додатку)

Підбиття підсумків уроку

Домашнє завдання

Вивчити конспект та підготувати доповідь.

Додаток. Орієнтовні  питання до учнів

  Дайте визначення генератора.

1.Яке призначення генератора?

2.Перечисліть основні вузли генераторів змінного та постійного струмів та їх призначення

3.Як індукується змінний струм і перетворюється у постійний у генераторі?

4.Для чого обмотки котушок фаз статора з’єднуються послідовно, а не паралельно?

5.Яка будова й принцип роботи реле-регулятора?

6.Від яких показників у найбільшій мірі залежить напруга, що виробляється автомобільним генератором?

7.Що таке ротор, статор, якор?

 Додаток. Теорія. Генератори постійного та змінного струму.

Генера́тор пості́йного стру́му — електрична машина постійного струму (генератор), що перетворює механічну енергію на електричну. Дія генератора постійного струму ґрунтується на явищі електромагнітної індукції: збудженні змінної електрорушійної сили в обмотці ротора (якоря), при його обертанні в основному магнітному полі, створюваному обмоткою збудження на полюсах. Обмотка ротора з’єднана з колектором (механічним перетворювачем змінної ерс на постійну напругу), по пластинах якого ковзають контактні щітки, підключаючи обмотку до зовнішнього електричного кола. Розрізняють генератори постійного струму з незалежним збудженням (від стороннього джерела струму) і з залежним збудженням (самозбудженням), зумовленим залишковим магнетизмом у станині й полюсах. Потужність генераторів постійного струму — від кількох ват до десятків тисяч кіловат, напруга — від одиниць до сотень і тисяч вольт. ККД їх при повному навантаженні — від 0,7 (малопотужні генератори) до 0,96 — генератори великої потужності. Генератори постійного струму застосовують для живлення постійного струму електродвигунів, у зварювальних пристроях, електричних установках літаків, тепловозів, автомобілів, у пристроях автоматики (мікрогенератори постійного струму), для електролізу тощо.

Одна й та сама машина постійного струму в принципі може працювати і як генератор, і як двигун. (Ця властивість машини постійного струму, що називається оборотністю, дає змогу не розглядати окремо будову генератора чи двигуна.)

Будова машини постійного струму: 

 

henerator
 1 — задній підшипниковий щит; 2 — затискачі; 3 — станина; 4 — головний полюс; 5 — обмотка головного полюса; 6 — вентилятор; 7 — обмотка якоря; 8 — осердя якоря; 9 — колектор; 10 — вал; 11 — траверса із щитковим механізмом; 12 — передній підшипниковий щит

 

henerator2Якір машини постійного струму:

 а — якір без обмотки; б — сталевий лист осердя якоря; 1 — натискні шайби; 2 — зубець; З — паз; 4 — вентиляційний отвір

 Розрізняють основні й додаткові полюси. Основні полюси збуджують магнітне поле; тому обмотки їх котушок називають обмотками збудження. Додаткові полюси встановлюють у машинах підвищеної потужності (понад 1 кВт) для поліпшення роботи машини; обмотку додаткових полюсів з’єднують послідовно з обмоткою ротора (якоря).

Ротор (якір) машини постійного струму складається з осердя й обмотки.

Осердя якоря набирають з тонких листів електротехнічної сталі, ізольованих один від одного лаковим покриттям, що зменшує втрати на вихрові струми. У пази осердя вкладають обмотку якоря. В осерді якоря роблять вентиляційні канали. Щоб струм від обмотки якоря в зовнішнє коло (у генераторі) або із зовнішнього кола до обмотки якоря (у двигуні) проходив в одному й тому самому напрямі, у машині постійного струму встановлюють колектор. Набирають його з мідних пластин, ізольованих одна від одної міканітовими прокладками. Кожну пластину колектора з’єднують з одним або кількома витками обмотки якоря. Осердя якоря і колектор закріплюють на одному валу. Отже, колектор — це пристрій, який конструктивно об’єднаний з якорем (ротором) електричної машини і є механічним перетворювачем частоти. По ізольованих один від одного і приєднаних до витків обмотки якоря пластинах, що становлять колектор, ковзають струмознімні щітки. Через ці щітки й колектор обмотка якоря приєднується до зовнішнього електричного кола. Щітки вставляють в обойми щіткотримача і притискують до колектора пружинами.

henerator3

Будова колектора: 1 — корпус; 2 — болт; З — натискне кільце; 4 — міканітова прокладка; 5 — «півник»; 6 — «ластівчин хвіст»; 7 — колекторна пластина.

Щітковий механізм машини постійного струму: 

 

 а — траверса; б — щіткотримач; 1 — щітковий палець; 2 — ізоляція кільця від траверси; З — стопорний болт; 4 — мідний провід; 5 — натискні пластини; 6 — місце розміщення пружини; 7 — обойма; 8 — щітка

 Під час роботи машини щітки ковзають по колектору. Щіткотримачі кріплять до траверси.

Генератор змінного струму — система з нерухомого статора (складається із сталевого осердя та обмотки) і ротора (електромагніт із сталевим осердям), який обертається всередині нього.

Через два контактних кільця, до яких притиснуті ковзні контакти щітки, проводиться електричний струм. Електромагніт створює магнітне поле, яке обертається з кутовою швидкістю обертання ротора та збуджує в обмотці статора ЕРС індукції.

Щоб ротор обертався і створював магнітне поле, яке викликає у статорі ЕРС індукції, йому необхідно надавати енергію. Ротор обертається у електростанціях за допомогою пари (ТЕС та АЕС) або гідротурбін (ГЕС).

Генератори змінного струму бувають із збудженням від постійних магнітів з електромагнітним збудженням.

Більшість генераторів, які використовуються в наш час, мають електромагнітне збудження.

Генераторна установка змінного струму, яка встановлюється в автомобілі, складається з генератора з електромагнітним збудженням, випрямляча й реле регулятора або регулятора напруги.

henerator4Генератори типу Г-250 (встановлюють на автомобілях сім’ї ГАЗ і ЗІЛ), Г-266 (встановлюють на автобусі ПАЗ-672) і Г-288Е (встановлюють на автомобілях сім’ї КрАЗ) мають однакову конструктивну схему і являють собою трифазну синхронну електричну машину з електромагнітним збудженням і вбудованим кремнієвим випрямним блоком. Генератор працює разом із регулятором напруги, який регулює його роботу. Генератор встановлюють із правого боку двигуна на кронштейні.

Генератор змінного струму складається з (Мал. 13.1) таких головних частин: статора 6, ротора 13, кришок 1 і 12; вентилятора 16 і шківа 17.

Статор 6 генератора набраний з окремих пластин листової електротехнічної сталі товщиною 0,5 мм, покритих лаком для зменшення вихрових струмів.

Статор має 15 рівномірно розміщених по колу пазів, в які укладені окремі котушки трифазної обмотки 5. В кожній фазі розміщується по шість кат ушок, що з’єднуються між собою послідовно. Фази з’єднані в зірку, тобто початки котушок з’єднані разом, а кінці приєднані до трьох затискачів І, II, III колодки статора.

Ротор 13 складається із двох стальних кігтеподібних сердечників 18 і 19 та котушки збудження 3, яка розміщена на стальній втулці та жорстко закріплена на його валі 14. Кінці обмотки збудження припаяні до контактних кілець 4, напресованих на ізольовану втулку вала 14 ротора. Вал ротора обертається в кульових підшипниках 2 і 20, які розмішуються в передній 1 і задній 12 кришках.

Ротор генератора 13 приводиться в обертання одним або двома клиноподібними пасами через шків 17 від шківа колінчастого вала. Шків 17 і вентилятор 16 для обдуву й охолодження генератора закріплені на передньому кінці вала.

На задній кришці генератора закріплено щіткотримач 8 із двома щіточками 7, притиснутими пружинами до контактних кілець. Одна щітка з’єднана з масою автомобіля, друга — із вивідним затискачем 3 на кришці корпусу генератора. Щітки призначені для з’єднання обмотки збудження ротора з джерелом живлення постійного струму (акумуляторною батареєю або через випрямлений пристрій з обмоткою статора).

При включенні запалювання струм від акумуляторної батареї через щітки й кільця поступає в обмотку збудження ротора і створює магнітне поле. При обертанні ротора силові лінії магнітного поля ротора перетинають витки котушок статора, І в них Індукується змінний струм, який знімається через три затискачі І, II, III статора і поступає до трьох затискачів випрямляча, за допомогою якого він перетворюється в постійний, направляється до споживачів і на підзарядку акумуляторної батареї.

Випрямляч струму 2 розміщується в кришці 12 з боку контактних кілець, складений із кремнієвих вентилів (діодів), які допускають робочу температуру корпусу 150°С.

Кремнієвий випрямляч (Мал.13.2) складається із трьох моноблоків, які з’єднані в схему трифазного двоперіодного випрямляча. В кожну фазу включено два діоди, які розвернуті своїми переходами від струмопровідного затискача в різні боки: один діод гнучким провідником струму з’єднаний з від’ємною пластиною 3, а другий — із додатною.

Якщо на затискач пластини 6 пари діодів поступає струм із зарядом «+», то він буде зніматися через діод, з’єднаний з цією пластиною, при цьому перехід другого діода закритий. Під час другого півперіоду струм змінює напрям, тобто на затискач 6 він поступає з від’ємним зарядом. Тоді закривається діод, з’єднаний з додатною пластиною 6, і струм із від’ємним зарядом піде на пластину 3 через інші діоди.

Властивість напівпровідникових випрямлювачів пропускати струм тільки в одному напрямку дозволяє відмовитись від реле зворотного струму. Це значно спрощує конструкцію і знижує вартість реле-регулятора.

З підвищенням частоти обертання колінчастого вала підвищується частота обертання й ротора генератора. Внаслідок цього в обмотках статора збільшується і напруга. Щоб напруга залишалась в допустимих межах (приблизно 13,5-14,5). В при нормальній напрузі 12 В — призначений регулятор напруги, який за будовою поділяється на вібраційний, контактно-транзисторний, безконтактно-транзисторний.

В автомобілях використовують контактно-транзисторні регулятори напруги. Найпростішим контактно-транзисторним регулятором є реле-регулятор РР-362, що застосовується з генератором змінного струму Г-250 та інші.

Генератор змінного струму: принцип роботи та особливості пристрою

Змінний струм – рушійна сила багатьох виробництв і транспорту, зокрема, автомобілів. Існують як невеликі моделі завбільшки з кулак, так і гігантські пристрою кілька метрів у висоту.

Генератор – та сама технічна система, яка перетворює механічну (кінетичну) енергію в електричну. Як же працює генератор?

Зміст

  • 1 Яке явище використовується при пристрої генератора змінного струму?
  • 2 Розбираємося в особливостях функціонування агрегату
  • 3 Пристрій і принцип роботи генератора змінного струму на відео

Яке явище використовується при пристрої генератора змінного струму?

2634ec872d553f5f4d2ecd0ca9c7622e Генератор змінного струму: принцип роботи та особливості пристрою2634ec872d553f5f4d2ecd0ca9c7622e Генератор змінного струму: принцип роботи та особливості пристроюЯк би не був влаштований генератор, в основі його дії лежить процес електромагнітної індукції – поява в замкнутому контурі електричного струму під впливом зміненого магнітного потоку.

Генератор умовно ділять на 2 частини: індуктор і якір.

Індуктором називають ту частину пристрою, де створюється магнітне поле, а якорем – ту половину, де утворюється електрорушійна сила або струм.

Постійним залишається його технічна будова: дротяна обмотка і магніт.

В обмотці виникає електрорушійна сила під впливом магнітного поля. Це основа для генератора. Але потужний змінний струм можна отримати з такої примітивної конструкції. Для перетворення потрібен сильний магнітний потік.

Для цього в дротяну намотування додають 2 сталевих сердечника, які і визначають призначення, будова генератора змінного струму. Це статор і ротор. Обмотка, яка створює магнітне поле, поміщається в паз одного осердя – це статор, або індуктор. Він залишається нерухомий відміну від ротора. Статор живиться постійним струмом. Бувають двополюсним або багатополюсним.

Ротор, або також — якір, активно обертається за допомогою підшипників і продукує електрорушійну силу або змінний струм. Являє собою внутрішній сердечник з мідною дротяною намотуванням.

Генератор має міцний металевий корпус з декількома виходами, що залежить від цільового призначення пристрою. Мінливе кількість котушок з дротом намотуванням.

Розбираємося в особливостях функціонування агрегату

7e9e0b4b4e97ea2455cf7dbd12b6d4a3 Генератор змінного струму: принцип роботи та особливості пристрою7e9e0b4b4e97ea2455cf7dbd12b6d4a3 Генератор змінного струму: принцип роботи та особливості пристроюТепер з’ясуємо, на якому принципі заснована робота генераторів змінного струму. Схема функціонування досить проста і зрозуміла. За умови постійної швидкості ротора електричний струм буде вироблятися єдиним потоком.

Обертання ротора провокує зміну магнітного потоку. У свою чергу електричне поле породжує появу електричного струму. Через контакти з кільцями на кінці струм від ротора проходить в електричну ланцюг пристрою. Кільця мають гарний ковзне властивість. Вони міцно контактують з щіточками, які є постійними нерухомими провідниками між електричним ланцюгом і мідної дротяною обмоткою ротора.

У мідної обмотки навколо магніту присутній струм, але він дуже слабкий у порівнянні з силою електричного струму, який виходить з ротора по ланцюгу в пристрій. З цієї причини для обертання ротора використовують тільки слабкий струм, підведений по контактам з ковзанням.

При складанні генератора змінного струму дуже важливо витримувати пропорції деталей, розмір, величини зазорів, товщину дротяних жив.
Зібрати генератор змінного струму можна, якщо у вашому будинку знайдуться всі необхідні деталі і достатня кількість мідного дроту. Змайструвати невеликий агрегат цілком реально. Або ж для використання асинхронного двигуна як генератора існує докладна інструкція.

Пристрій і принцип роботи генератора змінного струму на відео

ПРИНЦИП ДІЇ ТА БУДОВА СИНХРОННОГО ГЕНЕРАТОРА

ПРИНЦИП ДІЇ ТА БУДОВА СИНХРОННОГО ГЕНЕРАТОРА

У синхронних машин частота обертання ротора дорівнює частоті обертання магнітного поля статора, отже, залежить від частоти струму в мережі та кількості пар полюсів: п =60ƒ/р; ƒ = рп/60.

Як і будь-яка електрична машина, синхронна машина оборотна, тобто може працювати і генератором, і двигуном.

Електрична енергія виробляється синхронним генератором, пер­винним двигуном якого є або гідравлічна, або парова турбіна, або двигун внутрішнього згоряння.

Звичайно обмотки збудження стримують енергію від збудника, яким є генератор постійного струму. Збудник знаходиться на одному валі з робочою машиною; його потужність становить приблизно 1…5 % потужності синхронної машини, яка збуджується ним. У разі неве­ликої потужності часто використовуються схеми живлення обмоток збудження синхронних машин від мережі змінного струму через на­півпровідникові випрямлячі.

Найпростішим генератором може бути виток із провідників 1 і 2, який обертається в магнітному полі (див. рис. 30). Магнітне поле збуджується струмом обмотки збудження, розміщеної на полюсах статора N S. Під час обертання витка провідники 1 і 2 перетина­ють магнітне поле полюсів N S, внаслідок чого у витку індукуєть­ся ЕРС. Кінці витка з’єднані з кільцями 3, що обертаються разом з витком. Якщо на кільцях розмістити нерухомі щітки і з’єднати їх з приймачем електричної енергії, то по замкненому колу, що склада­ється з витка, кілець, щіток та приймача енергії, потече електричний струм під дією ЕРС. Одержана у такому генераторі ЕРС безперервно змінюватиметься залежно від положення витка в магнітному полі. Коли провідники 1 і 2 перебувають під осями полюсів, то під час обертання витка вони перетинають за одиницю часу найбільшу кіль­кість ліній магнітного поля. Отже, в даний момент індукована у вит­ку ЕРС матиме найбільше значення. У подальшому з повертанням витка зміниться кількість ліній магнітного поля, що перетинають­ся за одиницю часу провідниками 1 і 2. Зповертанням витка на 90° у просторі провідники переміщуватимуться у вертикальному напрям­ку, який збігається з напрямком магнітних ліній поля. Отже, провід­ники 1 і 2 не перетинають магнітних ліній, і ЕРС у витку дорівнює нулеві. З повертанням витка на кут, більший за 90°, зміниться напря­мок переміщення цих провідників у магнітному полі, а також напря­мок ЕРС, що індукується у витку.

Якщо магнітне поле розподілятиметься між полюсами N і S рівно­мірно, то ЕРС змінюватиметься в часі синусоїдно. За один оберт витка у просторі ЕРС, що індукується в ньому, змінюється на один період.

Якщо виток обертається за допомогою будь-якого первинного двигуна зі сталою частотою обертання п за хвилину, то в цьому вит­ку індукується змінна ЕРС з частотою ƒ = п/60.

Виникнення ЕРС у провідниках можливе в разі переміщення цих провідників у нерухомому магнітному полі, а також у разі переміщен­ня магнітного поля відносно нерухомих провідників. У першому випадку полюси, тобто частина машини, що індукує ЕРС і збуджує магнітне поле, розміщуються на нерухомій частині машини (на ста­торі), а індукована частина (якір), тобто провідники, в яких утворю­ється ЕРС,— на обертовій частині машини (на роторі). У другому ви­падку полюси розміщуються на роторі, а якір — на статорі.



Вище ми розглянули принцип дії синхронного генератора з неру­хомими полюсами та обертовим якорем. У такому генераторі енер­гія, що виробляється ним, передається приймачеві енергії через ков­зні контакти — контактні кільця і щітки. Ковзний контакт у колі великої потужності спричиняє значні втрати енергії, а за високих напруг наявність такого контакту вкрай небажана. Тому генерато­ри з обертовим якорем і нерухомими полюсами виготовляють тільки для невисоких напруг (до 380/220 В) та невеликих потужностей (до 15 кВ • А).

Найширшого застосування набули синхронні генератори, в яких полюси розміщені на роторі, а якір — на статорі. Струм збудження протікає по обмотці збудження, яка являє собою послідовно з’єднані котушки, розміщені на полюсах ротора. Кінці обмотки збудження з’єднані з контактними кільцями, які закріплюються на валі машини. На кільцях розміщуються нерухомі щітки, через які в обмотку збу­дження підводиться постійний струм від стороннього джерела енергії — генератора постійного струму, який називається збудником.

На рис. 94 подано загальний вигляд синхронного генератора зі збудником. Будова статора синхронного генератора аналогічна будо­ві статора асинхронної машини. Ротор синхронних генераторів вико­нують або з явно вираженими (виступними) полюсами, або з неявно вираженими полюсами, тобто без виступних полюсів.

У машинах з відносно малою частотою обертання (за великої кіль­кості полюсів) у ротора явно виражені полюси (рис. 95, а), рівномірно розміщені по його обводу. Полюс складається з осердя 1, полюсного накінечника 2 та обмотки збудження 3.

Первинні двигуни синхронних генераторів з явно вираженими полюсами являють собою гідравлічні турбіни, які є тихохідними ма­шинами. За великої частоти обертання така будова ротора не може забезпечити потрібної механічної міцності і тому високошвидкісні машини обладнані роторами з неявно вираженими полюсами (рис. 95, б). Осердя роторів з неявно вираженими полюсами виго­товляють із суцільних поковок, на поверхні яких фрезеруються пази. Після укладання обмоток збудження пази ротора забивають клинами, а лобові з’єднання обмотки збудження закріплюють ста­левими бандажами, розміщеними на торцевих частинах ротора. За такої конструкції ротора допускаються високі частоти обертання. Для генераторів з неявно вираженими полюсами первинними дви­гунами є парові турбіни, які належать до швидкохідних машин.


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 589 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Який спосіб посіву використовують при посіві зернових культур? | ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ | ПРИНЦИП Дії АСИНХРОННОГО ДВИГУНА | БУДОВА АСИНХРОННОГО ДВИГУНА | РОБОТА АСИНХРОННОГО ДВИГУНА ПІД НАВАНТАЖЕННЯМ | ОБЕРТАЮЧИЙ МОМЕНТ АСИНХРОННОГО ДВИГУНА | РОБОЧІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АСИНХРОННОГО ДВИГУНА | ПУСК АСИНХРОННИХ ДВИГУНІВ | ХАРАКТЕРИСТИКАМИ | РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСТОТИ ОБЕРТАННЯ ТРИФАЗНИХ АСИНХРОННИХ ДВИГУНІВ |
mybiblioteka.su — 2015-2020 год. (0.006 сек.)

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о